💔 Яким пам’ятають Максима його рідні та друзі
«Твої слова після випускного в університеті, які залишаться назавжди зі мною:
“Кращий універ, одногрупники, частина з яких згодом стали дуже близькими друзями, дуже круті викладачі – усе це завдяки одній жінці, яка терпіла усі мої переживання та нерви. Жінці, яка попри життєві складнощі готова була віддати все своє терпіння, здоров’я та нерви лише для того, аби у мене все було добре. Мам, дякую тобі за все, ти найсильніша жінка у моєму житті, люблю тебе!”
Синок мій, хлопчик милий, це не подяка, а лист до тебе. Ти був найдобрішою та найщирішою дитиною. Пам’ятаєш, як в дитинстві твій сміх викликав усмішки у всіх людей, які проходили повз нас? І цей сміх ти зумів зберегти до останнього дня…
Пам’ятаєш, як ти з’їв цілу банку меду, а потім ми так довго лікувалися від сильної алергії? А одного разу ти усю шоколадку. До останніх днів ти шукав її в моїй сумці, а коли не знаходив, то, сміючись, питав:
“Мама, ти, що, нічого не принесла? Я ж твій маленький хлопчик!”
І в останній день, коли ти був вдома, ти перерив усю мою кімнату, шукаючи щось солоденьке, після чого емоційно сказав Маші:
“Ні, ну я не вірю, що ця шалена жінка не могла щось мені залишити”.
Я рада, що все-таки ти щось знайшов усе солоденьке вдома.
А душа твоя настільки добра, що завжди усім усе пробачав та допомагав. Ти дуже світлий і порядний. У тебе було стільки багато друзів у нас вдома, що часто приходячи з роботи, я говорила:
“Ого, сьогодні у нас циплят по головах рахують!”
А ти лише приємно усміхався.
Твоя любов до тварин безмежна. До будь-яких тварин, до усього живого. Ти міг годинами передивлятися відео про характери тварин, їх поведінку. Наш котик Вася настільки тебе відчував, що давав мені знаки, перед тим, як ти мав повернутися з університету на вихідні. На вулиці до тебе збігалися усі собаки та коти, навіть ті, які боялися людей.
Твоя наполегливість у досягненні будь-якої цілі дивувала мене ще з дитинства, від «навчитися робити орігамі з паперу» до цілі «стати найвідомішим фотографом». Ти завжди ставив мету, і вперто йшов до неї. Завжди мене шкодував, обіймав та шкодував. Постійно говорив:
“Мама, ти постійно працюєш, тобі потрібно навчитися відпочивати, бо ти так і не зможеш зрозуміти, скільки в житті є прекрасного”.
Синок, ти постійно казав мені:
“Ти ж моя сорока, любиш все, що блистить”.
А коли я збиралася в гості, ти часто допомагав мені одягатися і говорив, що я все люблю кольорове, через те, що в моєму житті не вистачало яскравих кольорів. А тепер в моєму житті все сіре. Завжди говорив:
“Мамуль, давай не будемо сваритися, бо живемо лише один раз, і спогади мають бути чудові”.
Після цих слів я так гордилася, що ти мудріший, ніж я. Мені так нестерпно боляче, що немає сил жити.. Вибач, що я тебе не вберегла, ти найкращий син на всій земній кулі..»
Ірина, мама Максима
«Найпорядніша, найдобріша, найчесніша, людина, яку я зустрічала у своєму житті. Найвідданіший чоловік, людина та професіонал своєї справи. Неймовірно талановитий Фотограф, чиї фото публікували Збройні Сили України, фотографіями якого захоплювалися тисячі людей, з усієї країни.
Активіст, громадський діяч, який безмежно любив Ковель та завжди прагнув розвивати це місто, як і свою державу. Герой України, який поклав своє життя заради нас та нашої свободи.
Він був той, який в перший день повномасштабної війни, не задумуючись, ні на хвилину, добровільно приєднався до лав Збройних Сил України, хоча був комісований через хворобу хребта і міг творити й далі, допомогаючи армії. Але він обрав інший шлях, шлях Героя України.
Одного разу Максим сказав мені:
“Я хочу, щоб ти завжди відчувала, що поруч з тобою чоловік, який готовий за тебе віддати своє життя”.
Я одразу відповіла:
“Не треба життя, навіть і не думай!”
Але він завжди був максималістом у всьому. Завжди прагнув до кращого, до кращих результатів у роботі, до кращої обробки своїх фото. До кращої версії себе.
Він мав НАЙВИЩІ МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ, які притаманні одиницям. Завжди був готовий допомогти кожному, віддати останнє, але допомогти, часто забуваючи про власні потреби.
Твоя унікальна та неповторна усмішка завжди дарувала мені відчуття тепла та безпеки, твоя принциповість та відданість давала чітко зрозуміти, що саме ти будеш найкращим чоловіком та татом для наших дітей. Ти був впевненим у мені з перших днів, коли говорив, що хочеш бачити мене своєю дружиною та мамою наших дітей. Як і я, коли щоразу розуміла, що бачу тебе своїм чоловіком.
Ти завжди жив, живеш і будеш жити у моєму серці як найвідданіший чоловік. Ти назавжди залишишся моїм Героєм, Чоловіком, який кохав мене так, як ніхто..»
Марія Лукашук, кохана Максима
«Він завжди підтримував мене і допомагав, навіть якщо сам не завжди погоджувався з моїм вибором. Ніколи не поступався своїм принципам. Можливо, він і не усвідомлював, але те, що він робив (фотографія, журналістика, служба у ЗСУ), і те, як він це робив, завжди було спрямоване на допомогу іншим або принесення їм задоволення.
У фотографії викладався на максимум, постійно вдосконалював свої навички, знання та обладнання, аби надавати максимально якісні послуги»
Віталій Волков, друг Максима
«Макс – це друг, який завжди підтримував і допомагав, незважаючи на свої плани, у будь-яких ситуаціях заступався за тих, кого любив. Серед друзів Макс був голосом розуму, і коли ми пропонували щось безглузде, він завжди відмовляв і казав як краще, але йшов за нами, бо ми його друзі.
Коли Макс вперше запросив мене і мою дружину Марину на його фотосесію, я не сильно хотів, тому що не любив фотографуватися, але він настільки міг спростити і розслабити, пам’ятаю його слова:
“Будьте собою”
Він бачив щось таке, що не побачить звичайна людина, він любив це і фото – це його стихія.
Одна із якостей Макс – це безмежна доброта, він любив усіх тварин, безпритульних котів та собак, і цю доброту видно, зокрема, і у його роботах на фотовиставці “Небесний Фотограф”. Макс фотографував під час війни, серед болю, руйнувань і сірих днів, він знаходив це світло, доброту та усмішки своїх побратимів.
Я вдячний долі за те, що знав Максима, що був йому другом. Ти сильний духом, ніколи не забуду тебе, друже»
Дмитро Шуляк, друг Максима
«Коли ми познайомились з Максимом — чітко було зрозуміло, максимум знайомі. Але знайомство затягнулось на цілих пів життя дружби. Такої дружби, що не соромно розповідати дітям, саме такої, яку так просто не заміниш. По правді кажучи, не розумію, як з таким як я можна здружитись. Та він бачив в мені щось таке, чого не бачив в собі сам, чим особисто відповідав взаємністю. А як інакше? Коли є максимальна довіра та підтримка, чого б це не стосувалось. Спільні інтереси та мрії, а головне принципи, яких чітко дотримувався, а особисто поважав.»
Віталій Настенко, колега та друг Максима
«Надзвичайно талановитий, суперсправедливий, із величезним добрим серцем Макс. Людина, яка завжди досягає своєї мети, яким би не був шлях досягнення. Друг, який завжди допоможе, підтримає, порадить, обійме і пожаліє. Макс справжній, вірний і щирий. Він наш Герой. Я точно знаю, що він любить, цінує, оберігає нас і зараз. Як і ми його безмежно любимо, дуже пишаємося і сумуємо, бо ця клята війна забрала у нас частину нашої дружньої сімʼї»
Наталія Якименко, однокурсниця та подруга Максима
«Вірний друг! Відданий своїй справі хлопець, завжди йшов вперед до цілі оминаючи всі перешкоди. Справжній приклад для наслідування! Гордий звати Максима своїм другом, назавжди в наших серцях!»
Володимир Басюк, однокурсник та друг Максима
«Макс завжди був не таким, як інші – із загостреним почуттям справедливості та поривом до боротьби за принципи. Завжди дотримувався свого слова. Вірний. Чесний. Справедливий. Турботливий. Вдячна за дружбу! Нам дуже не вистачає Макса і його щирої посмішки»
Інна Тернавська, однокурсниця та подруга Максима
«Наш неймовірно добрий, вірний та відданий друг! На 100% відданий усьому, що по-справжньому любив: близьким людям, фотографії – справі свого життя, улюбленому місту та Батьківщині. Захоплюємось твоїм вмінням працювати над собою, надзвичайною наполегливістю у кожній справі, мотивацією йти вперед, коли, здається, от-от опустяться крила. Дякуємо за те, що у твоєму серці для нас завжди було особливе місце, а ти завжди житимеш у наших серцях! Наш ЗАХИСНИК! Наш ГЕРОЙ! Наш МАКС!»
Наталія Стаднік, однокурсниця та подруга Максима
«Макс – це неймовірно ідейна людина з дуже гострим відчуттям справедливості, цілеспрямований, щирий та чесний, завжди був готовий відстоювати свою думку до кінця. Його вибір захищати Україну з перших днів повномасштабного вторгнення цьому підтвердження, як і його життя до війни. Він завжди був там, де бачив цінність для інших, для друзів, рідних, свого міста, країни. Макс – Герой, ми продовжуємо його любити та будемо пам’ятати завжди. Попри все, він залишається частиною нас та нашої компанії»
Ольга Зінько, однокурсниця та подруга Максима
«Знайомство з Максом – це історія про те, коли шкодуєш, що зналися так мало, але радієш від того, що це взагалі відбулося. Це, коли згадуєш безліч слів, сповнених добра та гумору, підтримки та стимулу. Завжди надихало, як він досягав своїх цілей. І як було незручно перед ним на щось жалітися в подібних питаннях, оскільки він просто брав і робив.
Згадую, з якою любов‘ю він говорив не лише про приємні речі, але й про ті, що змушували його сумувати – якісь непорозуміння з друзями, розбіжності… ти бачиш, як йому боляче, але це боляче завжди йшло в ногу з розумінням. І це так сильно. Так по-дорослому. І так надихало те, як у вирі подій, де навряд чи бачиш сенс думати «про завтра», він будував плани і вірив в себе і те, чого він досягне.
І він досяг. Справді. Все що ми бачимо сьогодні – це його заслуга. Заслуга в тому, що він надихнув рухатись далі, він створив те, що ти просто не можеш не показати багатьом. Завжди, коли просили когось порадити для репортажу – радила його. Бо працювати з ним – це не лише про результат, над яким він просидить, поки не зробить якнайкраще. Це про відношення. Про людину, з якою завжди комфортно. І в відданості процесу якої ти певен на всі сто.
Те, як він усміхається настільки закарбувалося, що навіть коли тяжко, ти згадуєш це обличчя – і йдеш далі. Бо віриш, що зробивши це, натомість побачиш його знову. Віра в те, що він є тримає. Розуміння того, що це не зовсім так наздоганяє, але за ним знову приходить перше відчуття — він тут. Спокій. Тому що як можна думати інакше, коли ця усмішка настільки жива, що пробиває всі можливі стіни між світами та реальностями?
Будь. Просто з нами будь»
Ольга Сатіна, колега та подруга Максима
«Я пам’ятаю Максима з дитинства. Ми навчалися в одній школі, сиділи за однією партою, і проводили разом багато часу.
Він завжди ставив перед собою високі цілі і робив все можливе, щоб їх досягнути. Був наполегливим і відданим своїй справі, і навіть у найважчі моменти він не здавався, а продовжував йти до своєї мети.
Однією з найяскравіших рис Максима була його посмішка. Я завжди згадуватиму його з посмішкою на обличчі. Такою щирою і справжньою, що здатна була підняти настрій всім навколо.
Він був не тільки талановитим фотографом, але й надзвичайно теплою та доброю людиною. Завжди підтримував і знаходив спосіб підбадьорити у тяжку хвилину.
Я дуже вдячна за наш час, проведений разом. Таких людей дуже мало в нашому світі. Він був тим, кому я могла довіритися у будь-який ситуації. Максим назавжди залишиться в моєму серці справжнім другом. Людиною, яку я поважала і любила»
Анастасія Дворецька, однокласниця, колега та подруга Максима